Продовжуємо публікацію інтерв’ю головного редактора журналу Defense Express Сергія Згурця з Першим заступником Міністра оборони України, доктором воєнних наук, професором, заслуженим діячем науки і техніки України, генерал-полковником запасу Іваном РУСНАКОМ.
Друга частина інтерв’ю присвячена проблемам автоматизації у Збройних Силах України.
Перша частина інтерв’ю: ТРЕБА ПОЗБУТИСЬ ДИСТАНЦІЇ МІЖ СЛОВАМИ ТА СПРАВАМИ. ЧАСТИНА 1
Автоматизація. Ставка на результат
|
Р у с н а к І в а н С т е п а н о в и ч Перший заступник Міністра оборони України, доктор воєнних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, генерал-полковник запасу |
- Іване Степановичу, віднедавна, окрім виконання усього спектру завдань, які покладаються на Першого заступника Міністра оборони України, Ви також очолили Раду з питань автоматизації. Завдання з автоматизації процесів бойового управління та повсякденної діяльності Збройних Сил ставляться вже не вперше. На це виділяються фінансові та людські ресурси, а результати все ще очікуються. Як би Ви охарактеризували поточну ситуацію навколо зусиль та заходів з автоматизації у наших Збройних Силах?
- Фактично у період з середини 90-х років до 2015 р. був проведений значний комплекс наукових досліджень, який мав забезпечити створення передумов для побудови автоматизованої системи управління (АСУ) ЗСУ. Загалом, починаючи з 1992 р., науково-дослідними установами Збройних Сил та Національної академії наук України та промисловості з тематики автоматизованих систем для ЗСУ виконувалося понад 100 НДР і понад 40 ДКР. Досвід проведення цих робіт засвідчив їхню низьку ефективність. Лише близько 20% робіт дійшли до стадії виготовлення дослідних зразків, дослідної експлуатації та державних випробувань, а близько 80% з них не знайшли свого впровадження. Часто з приходом нового керівництва у Міністерство оборони ДРК зі створення АСУ призупинялися, не фінансувалися, але витрачені кошти у бюджет держави не поверталися. При цьому серед значної кількості ДКР, які планувалися та виконувалися для створення АСУ ЗС, лише незначна частина мала безпосереднє відношення до АСУ військами оперативного та оперативно-тактичного рівнів.
- Як зараз це позначається на практиці насамперед бойового управління в українській армії?
- Рівень автоматизації діяльності органів військового управління ЗСУ складає лише 10-30% від потреб, оскільки наявні комплекси засобів автоматизації та програмно-технічні комплекси не складають цілісних систем. Існуючі інформаційно-розрахункові задачі забезпечують мінімальний набір функціональності. Тому керівному складу в існуючій системі управління залишається 15-17% часу оперативного планування для вироблення та прийняття рішень. В той час, як в провідних країнах світу навпаки - 75-80% часу витрачається на моделювання ситуацій, бойових операцій та прийняття рішень.
Загалом підсумовуючи попередні етапи, мушу констатувати: до цього часу розуміння важливості автоматизації для Збройних Сил і в самих Збройних Силах не було таким серйозним, як у нинішніх умовах. Адже були зроблені висновки як з урахуванням нового досвіду бойових дій, так і з огляду на вимоги базових документів, які визначають цілі нашої оборонної реформи. Зараз здійснюються заходи з вирішення усього комплексу завдань, пов’язаних з пришвидшенням процесу автоматизації. І головне – отримання конкретних та відчутних результатів.
- Які стратегії обрано цього разу, аби отримати давноочікуваний помітний результат? На мою думку, прогрес у царині управління, зв’язку, автоматизації на різних рівнях - вирішальний для формування перспективних ЗСУ. Без цього говорити про нову якість нашої армії, чесно кажучи, буде просто несерйозно. Особливо за умов, коли та ж Росія вже здійснила ряд заходів, пов’язаних з покращенням автоматизації, особливо в бригадах, які є дислокованими поблизу наших кордонів, включно з танковою армією.
- Щоб впорядкувати всі процеси з розробки та впровадження як Єдиної автоматизованої системи управління Збройними Силами України, так і її складових, Міністром оборони України було прийняте рішення створити Координаційну раду з питань впровадження інформаційних технологій та створення ЄАСУ ЗС України. Така Рада була створена. Її головою призначено мене як першого заступника Міністра оборони. Заступниками голови є перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ, що відповідає за напрям автоматизації, а також головний конструктор. Загалом до складу Ради входять 28 представників різних структур, підприємств та компаній. Серед них – замовники, користувачі та розробники елементів та складових систем автоматизації та бойового управління.
Робота пішла досить спрямовано. Ми відпрацювали Концепцію програми розвитку ЄАСУ і інформаційної системи. Міністр оборони затвердив цей документ. Також створено Управління розвитку автоматизації Збройних Сил України, яке безпосередньо замикається на профільного заступника начальника Генштабу. І воно буде фактично головним органом, що буде відповідати за організацію замовлень і контроль виконання НДДКР за напрямком автоматизованих систем, закупівлю прийнятих на озброєння зразків у рамках створення і впровадження ЄАСУ ЗС України. А в Міністерстві оборони є Управління інформаційних технологій, яке буде супроводжувати розробки інформаційної системи обліку та управління оборонними ресурсами (DRMIS).
Публікація по темі: BIG DATA КОЛЬОРУ ХАКІ: ЯК ВІЙСЬКОВІ ВИКОРИСТОВУЮТЬ ТЕХНОЛОГІЇ ВЕЛИКИХ ДАНИХ
- Координаційна рада також ухвалила рішення, що треба зібрати і сформувати базу даних по усім напрацюванням, які використовуються у якості окремих елементів систем ЕАСУ. Чи означає це, що досі у нас була повна розпорошеність знань про всі попередні розробки?
- Фактично двадцять років у нас не було науково-виробничої структури, яка б тримала руку на пульсі усіх процесів автоматизації, що відбуваються у Збройних Силах. І могла б оперативно, реально, об’єктивно доповісти, що саме робиться. І щоб люди у цій структурі працювали довгий час, і, як наслідок, володіли інформацією, які були замовлення, що було розроблено, на якому програмному забезпеченні. Також персонал цієї установи, отримавши від виконавця – а це державні чи скоріш приватні фірми, які здійснюють роботи в рамках державного оборонного замовлення – відповідний програмний продукт чи виріб, має його освоїти, забезпечити експлуатацію та супроводження. Включно з навчанням посадових осіб, які приходять на ті чи інші посади і мають знати, як саме користуватись автоматизованим інструментарієм.
У нас є структури, які можуть взяти на себе такі функції, завдання і повноваження. Ми маємо у Центральному науково-дослідному інституті Збройних Сил України Центр з питань автоматизації, який стане основою для вирішення цих завдань.
- Але, якщо не помиляюся, у згаданому Вами Центральному науково-дослідному інституті Збройних Сил України напрямком автоматизації займаються лише два десятки людей по штату. А де-факто – менше десяти. Чи не замало?
- Головне, що є структура, яку можна буде розширити по чисельності, набрати спеціалістів. Але Центр має пряме призначення для вирішення цих завдань. Ця структура підпорядкована Генеральному штабу. Заступник НГШ координує її діяльність. Кому, як не їм, визначати потребу в людях. Головне, щоб посадові особи та виконавці розуміли, чим вони повинні займатися. Маючи у складі ГШ ЗСУ Центр і управління зв’язку, треба сформувати нормальну робочу структуру. У нас зараз саме таке бачення. Тому ми маємо намір посилити за цим напрямом Центр та Інститут. Центр буде робочим механізмом, який буде володіти реальним знанням щодо потенціалу того чи іншого підприємства, яке буде надавати послуги і бути виконавцем наших робіт. А Інститут візьме на себе, скажімо так, контроль якості, експлуатацію і супроводження того, що буде.
Тоді у нас буде вся інформація в наявності, ми будемо розуміти, як розподіляти кошти, які роботи є в пріоритеті. І що ми будемо мати через рік, півтора, два спільної роботи з виконавцями.
- Виникає питання щодо виконавців. Кількість вітчизняних підприємств, які спроможні виконати подібні завдання, дуже обмежена. Чи можна говорити про те, що Україна має достатній потенціал, аби вирішити ці завдання? Звісно, я можу частково упередити вашу відповідь, що, мовляв, у нас багато програмістів, які працюють на відомі закордонні компанії, створюють конкурентні продукти. Але є й інша сторона медалі. Я поспілкувався з багатьма українськими компаніями у галузі ІТ- технологій. Далеко не всі, чи, точніше, одиниці виявляють готовість працювати з оборонним відомством. Це і складності порозуміння, і непевні перспективи фінансування, і процедури, які багатьох лякають своєю заскорузлістю. Яка ваша думка?
- Я певен, що ми можемо це зробити власними силами, поєднавши потенціал вітчизняних приватних та державних компаній, що працюють у інформаційні сфері. Та й, власне, у нас немає іншого шляху. Автоматизація бойового управління має бути реалізована українськими установами. З огляду на цілу низку передумов та обставин.
Публікація по темі: УКРАЇНСЬКИМ САПЕРАМ ДОПОМОЖУТЬ РОБОТИЗОВАНІ СИСТЕМИ
З іншого боку, бурхливий розвиток ІТ, що відбувається останнім часом, надає нові можливості для створення автоматизованих систем управління та їх впровадження у діяльність Збройних Сил для ефективного управління в мирний час та в особливий період. У цілому можна стверджувати, що в Україні існують достатні підстави для успішної реалізації програм зі створення ефективних АСУ військами і зброєю для ЗС України.
- А що саме вже робиться зараз?
- Здійснюються заходи, що мають на практиці створити необхідне наукове, програмне, апаратне та організаційно-штатне підґрунтя для усіх складових автоматизації в інтересах Збройних Сил. Йдеться як про систему обліку та управління оборонними ресурсами (DRMIS) для Міністерства оборони, так і про комплексну автоматизацію процесів оперативного (бойового) управління, зв’язку, розвідки та спостереження, а також інших складових, що будуть інтегровані до ЕАСУ ЗСУ, яка в окремих керівних документах прирівнюється до системи рівня C4ISR.
В рамках розвитку системи оперативного (бойового) управління (C4ISR) ЗС України здійснюються ДКР «Дзвін-АС» та «Ореанда-ПС», де “Ореанда” охоплює створення комплексів засобів автоматизації перспективної автоматизованої системи управління авіацією та протиповітряною обороною. Також йдеться про такі проекти як «IТ-артилерія» - система в інтересах Ракетних військ та артилерії; «IТ-логістика» - для управління матеріальними ресурсами; «Простір» - автоматизована система тактичної ланки управління для механізованих та танкових частин.
Також відзначу, що ми сформували прямі зв’язки між замовниками і виконавцями, аби забезпечити підґрунтя для якісної взаємодії. Замовники у нас - на рівні начальника роду військ або начальника управління. Як приклад, замовником тієї ж «IТ-артилерія» виступає командування РВіА. Командувач є і замовником продукції, і фактично відповідає за стан та розвиток програм, які він буде використовувати в інтересах своїх військ.
- Коли планується оцінити результати цих напрацювань?
- Восени ми вже будемо мати практичні результати спільної роботи і Координаційної ради, і головних наших підрозділів - Управління розвитку автоматизації Збройних Сил України, управління інформаційних технологій Міністерства оборони. Якраз під кінець року, коли ми отримаємо певну продукцію, у нас буде нагода по результату оцінити стан виконання тих контрактів, які вже укладені в рамках Державного оборонного замовлення. Тому на засіданні Координаційної ради на листопад-грудень ми визначили практичний показ начальнику Генерального штабу та Міністру оборони системи інформаційного обліку оборонних ресурсів та елементів системи бойового (оперативного) управління та ЄАСУ. Там, де будуть серйозні напрацювання, ми будемо пропонувати Міністру оборони збільшити ресурс на ці напрями.
Сергій ЗГУРЕЦЬ,
головний редактор журналу Defense Express
Продовження буде...
Публікації по темі:
ВІЙСЬКОВІЙ ІНТЕРНЕТ РЕЧЕЙ ТА УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ
СИСТЕМИ РЕБ: НАДІЙНИЙ ЗАХИСТ ВІД РАДІОКЕРОВАНОЇ ВИБУХІВКИ
