Приватна компанія «Авіаційні системи України» розробляє і виробляє якісні парашутні гальмівні системи для фронтової авіації. Нові проекти – ще більш амбітні
В Україні налагоджено унікальне виробництво парашутів військового призначення. Це завдання вирішило Науково-виробниче підприємство «Авіаційні системи України». Компанії вдалося подолати всі перешкоди на шляху до створення нового технологічного виробництва, яке вже навіть зацікавило американських виробників парашутів.
Нині продукція НВП «Авіаційні системи України» має стабільний на зовнішньому ринку. Повітряні Сили Україні також мають можливість закуповувати парашути у себе в країні. Щоправда, попри дефіцит ресурсних парашутів для літаків фронтової авіації, робити це не поспішають.
Чому так виходить, що закордонні покупці наш товар купують, а власне Міноборони – ні? Це мене найбільше цікавило у розмові з директором Науково-виробничого підприємства «Авіаційні системи України» Єгором КОВАЛЕНКО. Але, звісно, це питання не було найпершим. Бо спочатку хотілося з’ясувати, як саме проходило становлення компанії.
ВИВАЖЕНИЙ СТРИБОК
– Єгоре Вікторовичу, ваша компанія єдина в країні виготовляє парашутну продукцію класу «мілітарі», яка до того ж має попит на зовнішньому ринку. З чого все почалося?
– Із загостренням ситуації в Криму в кінці 2013 – на початку 2014 років розташована у Феодосії підприємство ДП НДІ Аеропружних систем та інші приватні підприємства які займалися виготовленням парашутних систем різних типів перестали бути підконтрольними Україні. З цим для нашої країни була втрачена вся наукова та виробнича база парашутобудування. Разом з колегами ми вирішили, що цей напрямок може бути цікавим як для нас, так і для наших партнерів. Тому і почали його розвивати.
Свого часу ми підтримали низку спеціалістів з «Науково-дослідного інституту парашутобудування», які перебралися на материкову частину, залучили їх до роботи. Протягом 2013-2015 років разом напрацювали теоретичну базу, визначилися, чого ми хочемо досягти з цим проектом. У 2016 році організували компанію і почали рухатися вже в юридичному напрямку – оформлювати документацію, реєструватися, а згодом – налагоджувати розробку, виробничий процес та серійний випуск продукції.
– Яким чином вплинула Ваша попередня робота в «Укроборонпромі» на рішення організувати це виробництво?
– Моя діяльність не була напряму пов’язана із заводом у Феодосії, це був один з активів, яким керували централізовано. Ідея відновити діяльність у цьому напрямку виникла через збіг обставин – були напрацювання за контрактами, що виконувала Феодосія, зацікавлені у роботі спеціалісти, які за наявності інвестицій, умов та зусиль можуть організувати виробництво та виконувати ці потенційні контракти, і саме важливо прості люди-спеціалісти які стали опинилися на роздоріжжі, без підтримки з боку держави. І, з огляду на те, що виробничий цикл парашутобудування в Україні було повністю зупинено – країна майже втратила цілу галузь, ми зробили доволі простий висновок: якщо є багато напрацювань у зовнішньоекономічному середовищі й є спеціалісти, то таке виробництво не можна втрачати. Відштовхнулися від того, що попит є, а продукції не було. І ризикнули.
У той період, коли ми розпочинали виробництво, багато підприємств перебувало в якомусь вакуумі, деякі з них були покинуті. І тоді було важливо ці втрачені ланки підхопити, вивести людей, вмовити їх працювати, щоб не втратити цінний ресурс.
– Що було найскладнішим у відновлення парашутобудування вже на материковій частині країни?
– Створити всю необхідну документацію і відпрацювати систему промислового виробництва парашутних систем. Бо документацію повністю опрацьовували з нуля, відновлювали абсолютно всю методом зворотного інжинірингу. Звичайно, що було б набагато легше працювати з фізичною документацією, якби вона була. Але ми мали тільки спеціалістів, що знали її структуру і наповнення, тому вимушені були брати оригінальні зразки продукції, повністю все розібрати на складові та частини, знімати лекала, уточнювати, з яких тканин виготовляється той чи інший виріб, як робляться вузли, шукати інформацію з відкритих джерел і все таке. Тож усю документацію ми зробили наново.
– Завод у Феодосії мав власну репутацію, клієнтів. А ви з’явилися на ринку як ініціативна група, про яку ніхто нічого не знав. Тож замовники повинні були повірити Вам на слово. Як вдалося подолати цю перешкоду?
– Ми робили все виважено та послідовно: свого часу як виробник заявилися учасником у тендерах, напрацювали власну стратегію – виготовляємо низку пілотних зразків та передаємо їх на експертизу замовнику. Він проводить аналізи, випробування і в результаті підтверджує, що наш товар якісний, задовольняє їхні потреби, тож вони готові співпрацювати з нами.
Передусім задача підприємства полягала в тому, щоб виготовити дійсно якісний продукт. І я
вважаю, що цю задачу ми виконали. Ось, наприклад, коли одне й те саме оборонне відомство купувало і наші, і російські парашути, то наш продукт виявився якіснішим, ніж аналогічний з Росії. Бо якщо ми пишемо в паспорті, що парашут розраховано на 50 посадок, то замовник впевнений, що 50 посадок там стовідсотково буде, і без жодних проблем ще 20 можна буде налітати.
Зрозуміло, що на якість нашої продукції впливають невеликі обсяги виробництва. От, наприклад, в Росії є великі заводи, які виготовляють парашути тисячами, і в них брак видно вже під час первинного огляду продукції, хоча якість там теж достатня. Тому поки що ми стримуємо навантаження і не переходимо на більші обсяги, бо якість – одна з головних переваг наших парашутів. А в сукупності з ціновою політикою, яка теж у порівнянні з російськими заводами є теж досить цікавою, у нас виходить дуже конкурентоспроможний продукт.
ОРІЄНТАЦІЯ НА ПОПИТ
– Яку ключову продукцію наразі виготовляє компанія?
– Останні три роки основний прибуток наша компанія отримує від виробництва гальмівних парашутних систем різних типів для основної бойової авіації пострадянського простору та тих країн, куди цю техніку поставляли. Розробили майже всю лінійку систем ПТК для літаків МіГ-25, МіГ-29, МіГ-31, Су-24, Су-25, Су-27 та Су-30. Наразі доробляємо гальмівні парашути для Су-17, Су-20 і Су-22. Це стара система, але вона того вартує. Наприклад, майже всі країни азіатського регіону мають літаки даних типів і мають міцний намір диверсифікувати свої закупки, відійшовши від довічного постачальника – Російської Федерації. Ми були в багатьох країнах з візитами, спілкувалися, там є потенціал співпраці.
Зараз чекаємо останнього погодження від ВПС України на проведення випробувань одразу двох систем – ПТК-10 та ПТК-29 на МіГ-29 та Су-27, це дві основні ключові машини наших ВПС. Наступний етап буде влітку – ПТК-6 і ПТК-25 на Су-24 і Су-25 відповідно.
Нині ми також активно працюємо в напрямку парашутно-вантажних систем, яким ми почали займатися з літа минулого року. Вже провели низку зустрічей, дійшло до того, що в азійський регіон необхідно поставити велику кількість вантажних систем різних типів на базі МКС-350-9. Щоб зрозуміти масштаби виробництва цієї системи – у СРСР був лише один завод, який міг виготовляти такі обсяги. Це замовлення розраховане на декілька років, бо система дуже велика – дев’ять куполів, кожен з яких площею 350 кв. м. Ціна такої системи вимірюється сотнями тисяч доларів. Таким чином перед нашим підприємством стоїть новий виклик щодо не просто копіювання технології, створення унікального виробництва якого ніколи не існувало в Україні. Але ми з ентузіазмом відносимося до таких серйозних випробувань і з задоволенням вкладаємо в цей проект багато ресурсів та зусиль.
– І Ви в змозі виконати таке замовлення?
– Активно працюємо над цим питанням. Головна задача зараз – щоб технологи підтвердили, що ми можемо організувати виробництво парашутно-вантажної системи. Насправді, всі питання щодо цього можна вирішити – придбати обладнання, знайти, людей. Ми вважаємо що в Україні є потенціал достатньо швидко налагодити виробництво цієї системи з мінімальними інвестиціями.
– А продукт матиме попит на зовнішньому ринку?
– Саме так. Свого часу радянські вантажні парашутні системи були одними з найкращих у світі. Багато країн Світу мають успішний досвід експлуатації даних систем. Окрім функціональності і надійності ми як завжди готові запропонувати привабливішу ціну ніж наші потенційні конкуренти.
Окрім звичного використання вантажних систем (постачання військової техніки і амуніції), є суттєвим продовженням розвитку цієї тематики і використання різних модифікації вантажних парашутних систем в сфері постачання цивільних вантажів – наприклад, тривають перемовини щодо постачання заправних систем в рамках виконання гуманітарних місій, а також можливість використання вантажних систем в космічних проектах.
Все вище перелічене – це експортні контракти, але виходячи із нашої місії ми не забуваємо і про нашого внутрішнього споживача – нашій армії вконче потрібні такі системи на заміну давно зношених систем виробництва Радянського Союзу. Ми активно співпрацюємо з багатьма підрозділами наших штурмових військ – ми накопичуємо та систематизуємо багаторічний досвід експлуатації вантажних парашутних систем в наших військах для подальшого використання його в створенні вітчизняних зразків таких систем. Окрім простого копіювання ми активно шукаємо шляхи їх вдосконалення. Але крім теоретичної співпраці ми вже перейшли в сферу практичної реалізації – нашим підприємством виготовлено і передано в війська на дослідну експлуатацію комплект амортизаційних самонаповнючихся оболонок АС-2, до вантажної системи ПБС-915 («Шельф»), наразі триває робота над виробництвом амортизаційних оболонок до платформ П-7.
– Крім гальмівних та вантажних парашутних систем, актуальним є питання і десантних, зокрема, для наших військових. Чи є якийсь діалог з нашими десантниками щодо необхідності налагодження виробництва парашутів для них?
– Є діалог, є зацікавленість, ми зустрілися з керівництвом Десантно-штурмових військ у Житомирі й обговорювали це питання. Як виробник ми готові допомагати, працювати спільно з нашими військовими. Звичайно, що компанію цікавить і комерційна складова – будемо дивитися, що потрібно тут і за кордоном, і шукати точки опори.
Але в цьому напрямку не все так просто, як здається. Наші військові наразі закуповують нові американські парашути з точним десантуванням, але, як кажуть, потреба в цих парашутах – менш як 5% від загальної кількості. А переважна більшість задач виконується на основному десантному парашуті Д-6. І нам сказали, що хай навіть подарують звичайні десантні американські парашути, але поки в нас літатимуть на Іл-76, то треба використовувати систему, прив’язану до цієї конкретної машини. Тому необхідна продукція, яка могла б перекрити цю потребу, тому що для наших десантників це нагальне питання.
– Займатися ремонтом парашута Д-6 Вам не пропонували?
– Були пропозиції взяти на ремонт Д-6, але десантників цікавить подовження ресурсу. Тобто, ми повинні відремонтувати його і гарантувати, що цей парашут витримає ще, наприклад, 200 стрибків. Але це дуже нераціональний підхід. У більшості випадків ремонт можна порівняти зі створенням нового виробу. І ще один важливий момент – ми в цьому випадку маємо взяти на себе відповідальність за те, що відремонтований виріб витримає ці 200 стрибків. Але ж невідомо, в яких умовах він експлуатувався, тому давати таку гарантію – дуже ризикований для нас крок.
– Наскільки суттєво впливають умови експлуатації на подовження ресурсу?
– Це дуже важливий фактор. Те, що ми прописуємо в паспорті – це мінімальний ресурс. А скільки можна буде налітати додатково залежить від умов експлуатації текстильного обладнання, комплектувальних виробів тощо. А дуже часто правилами експлуатації нехтують, тягнуть гальмівний парашут по всій посадковій смузі – а це зачепи, бітум, керосин. Тому потрібно розуміти, що правила експлуатації важливі, це, у першу чергу, безпека літака і пілотів. Тим паче, що за правилами застосування парашут повинен бути випущений у визначений момент, чітко прописано, коли він має розкритися. А якщо його тягати по бетону, де є арматура, то про яку якість може йтися. Тому ремонтувати парашути дуже ризиковано, бо свій ресурс він вже «відлітав», і якщо завтра з цим відремонтованим парашутом щось станеться, то тоді вже питання до нас будуть.
– Яке зараз навантаження у виробництва і скільки всього зроблено парашутів за час існування компанії?
– Всього ми виготовили близько 300 парашутів і наразі маємо замовлення до осені наступного року. Наразі плануємо збільшувати потужності з огляду на перспективи ринку та відгуки замовників. За цей час, що ми працюємо, низка наших парашутів вже відлітали свій термін. Люди залишилися задоволені й знову до нас приходять.
Далі буде...
Повну версію матеріалу оприлюднено в журналі Defense Express №4 за 2019 рік.
PS: Додаткову інформацію про умови та порядок передплати журналу Defense Express можна знайти тут.
Публікації та новини по темі:
ЦСО «А» СБУ ЗАКУПИВ НОВІ ВІТЧИЗНЯНІ ПАРАШУТНІ СИСТЕМИ
БРИГАДА АРМІЙСЬКОЇ АВІАЦІЇ ЗАКУПИЛА НОВІТНІ ПАРАШУТНІ СИСТЕМИ COMMODORE ТА IKARUS
В УКРАЇНІ СТВОРЕНО НОВІ ПАРАШУТНІ СИСТЕМИ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ «СОКІЛ»
ВІЙСЬКОВА АВІАЦІЯ УКРАЇНИ ВЗЯЛА УЧАСТЬ У МІЖНАРОДНОМУ АВІАПОКАЗІ У ПОЛЬЩІ
НОВІ ПАРАШУТНІ СИСТЕМИ ДЛЯ СИЛ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ
