Приватна компанія «Авіаційні системи України» розробляє і виробляє якісні парашутні гальмівні системи для фронтової авіації. Нові проекти – ще більш амбітні.
(Продовження матеріалу НАРОДЖЕННЯ ПАРАШУТУ. Ч.1)
ВИРОБНИЧІ ОСОБЛИВОСТІ
– Парашути, що виготовляє Ваша компанія – це доволі складні за своєю конструкцією вироби. Скільки загалом різних матеріалів потрібно, щоб виготовити, наприклад, гальмівний парашут?
– Все залежить від системи, там буде досить суттєва різниця. Є парашути, що виготовляються з декількох арамідних тканин, деякі – з поліамідних, де тканина робиться за спеціальним плетінням. Причому проблеми бувають навіть зі створенням виробу – у нас купа підприємств, які роблять стрічки, троси тощо, але там специфіка плетіння інша. Наприклад, щоб створити цільний пустотілий строп з параарамідної нитки, який не розпускається, треба мати спеціальне обладнання, там ціла технологія. Щоб ви розуміли, у нас пошук виробника тривав три роки – повністю шукали всю лінійку, по кожній тканині, кожній стрічці окремо закривали питання.
Загалом у нас є чотири види тканин: два для купола, авізент і кевларові вставки. Стрічок десь 15-17, це від системи залежить. І шнури. Ось три групи текстильних матеріалів, у парашуті їх може бути від 20-25 різних найменувань. Далі йде фурнітура, це ще близько 15-18 позицій – кільця, люверси, шайби, витяжні троси. І для багатьох комплектувальних виробів ми проводили зворотний інжиніринг, щоб перевірити їхню надійність.
– Проводили аналіз кожної комплектувальної частини й відтворювали з такими параметрами, які не поступаються прототипу?
– Так. Ми майже по крихтах збирали інформацію щодо виробів, постійно проводили мозкові
штурми й вирішували, як буде краще виготовити ту чи іншу складову. Наприклад, щоб зробити залізний тросик, треба виготовити спеціальну червону ручку з пластмаси – її вплавляють у цей тросик і щосили смикають, перевіряють, чи може вона витримати навантаження.
Взагалі фурнітура – це ключове питання у виготовленні парашутних систем, бо вона повинна бути якісною, надійною. Тому зараз компанія рухається в напрямку співпраці з якимись металургійними виробництвами, щоб ми могли продовжувати розвивати інші напрямки. Можливо і недалекому майбутньому і налагодження власного виробництва.
– Питання з фурнітурою для гальмівних парашутів Ви вже вирішили?
– Гальмівну парашутну систему ми освоїли повністю, провели експертизу метала, з якого виготовляються комплектувальні вироби – це дуже відповідальна частина роботи. Тому що, наприклад, є шайба на ПТК-29 – це металічна котушка, на яку все чіпляється, основна частина, яка тримає парашут на літаку. Відповідно, на неї йде найбільше навантаження. Є специфічна пружина, яка відповідає за викидання витяжного парашута. Вона металева, там достатньо «хитрий» сплав потрібен, щоб її виготовити. Ми віддавали її на перевірку міцності, де проводили комплексний аналіз: розривали, старили два місяці, стискали, розтискали і підтвердили, що пружина витримує необхідне навантаження.
– І таким чином перевірили всі компоненти парашута?
– Це наш підхід до роботи, яку ми маємо виконати якісно та надійно. Тому так, ми перевіряємо всі комплектувальні вироби парашута, навіть найпростіші кільця. І з десантною парашутною системою будемо так само робити, передусім пред’являти вимоги виробнику, тому що фурнітуру наразі стороння організація виготовляє. Але знову ж таки, ми постійно контролюємо якість, з кожної партії обираємо дві-три пружини та віддаємо на аналіз.
– Для десантних парашутів фурнітура складніша?
– Складніша. І відповідальності тут більше. У цій системі дуже специфічні замки, де потрібен особливий метал, а в нас в Україні не було підприємств, які б цим займалися, тому треба знову щось шукати чи створювати все спочатку. І я вважаю що це є найбільшою перепоною, так як навіть в основного виробника цих систем (Росії) йде повторне використання фурнітури – відпрацьовані системи розбираються на комплектувальні частини, які використовуються при виготовленні нових систем.
– Загалом у Вас є як мінімум 30 складників під парашут і під кожну комплектувальну частину треба знайти суміжника, який якісно виконає свою роботу?
– Поки що так. Але наступним етапом для нас буде виробництво усіх цих частин власними силами. Наразі в нас поступово формується невеликий виробничий механічний цех, поступово будемо докуповувати станки й робити вже самостійно.
– Скільки всього людей потрібно Вашому підприємству, щоб забезпечити стабільне виробництво?
– На пікових навантаженнях зазвичай залучено близько 50 людей, бо в нас частина виробничих робітників по інших угодах приходять залежно від попиту, коли критичні моменти і треба працювати більше. І ще наукова складова – близько 15 людей.
– Ті, хто працює постійно?
– Так, це дизайнери, конструктори, фахівці, які малюють креслення в спеціальних програмах. Є інженери, є спеціалісти, які займаються інструкцією з експлуатації – люди, які повністю володіють цим питанням, мають досвід роботи, постійно контактують з військовими представниками. Залучені в нас і спеціалісти-виробничники, які займаються паспортами, ведуть наскрізну нумерацію всіх виробів – а тут теж частина інтелектуальної роботи є.
– А які найбільш дефіцитні спеціальності під час пікових навантажень?
– Це закрійники та дуже вузькоспеціалізовані робітники, наприклад, швачки, які працюють із зигзагами на спеціальному обладнанні. Ми в цьому напрямку плідно працювали з Київським національним університетом технологій та дизайну, але вони випускають не швачок, а дизайнерів, пов’язаних з цією сферою.
– Виходить, що потенційні фахівці вчаться на ваших парашутах?
– Вчаться. ми залучаємо людей з училищ, у нас на підприємстві є щось на кшталт навчального майданчика, куди постійно приходять молоді фахівці, які працюють зі спеціалістами й вчаться шити прості речі, наприклад, мішечки, а вже згодом ми відбираємо тих, хто задовольняє наші вимоги.
– Велика плинність кадрів?
– Насправді ні. У нас є кістяк, це 15-17 людей, які постійно працюють. І є інша частина фахівців, яких ми залучаємо на пікових навантаженнях – ці люди мають іншу роботу, але готові прийти до нас, коли необхідно. Вони чітко знають що робити й розуміють технологію.
– Виходить, що пошити парашут – це повністю ручна робота? Є ж, наприклад, устаткування, завдяки якому можуть цілий костюм виготовити – чи можливо таке з парашутами?
– Ми спеціалізуємо людей, розподіляємо їх на групи. Наприклад, п’ятеро шиють якийсь один виріб – три людини на постійній основі й ще дві приєднуються до нас на пікових навантаженнях. Своєю чергою, ми намагаємося, щоб фахівці були взаємозамінні, чітко розуміли обсяг роботи, сам виріб, логіку побудови виробу в цілому. Специфіка створення парашута в тому, що не можна просто взяти шматок тканини і пришити. Є чітка система пошиття кожного шару окремо і всього виробу в цілому.
– А за кордоном цей процес також ручний чи все-таки автоматизований?
– Ручний. Ми спілкувалися з американським виробником парашутів Airborne Systems, вони 60 тисяч парашутів на рік шиють і стверджують, що цей процес неможливо повністю автоматизувати. Так, є машинки, але за ними сидять оператори. Розумієте, не можна подати рулон і отримати парашут. Якісь окремі моменти можна «віддати» машинам – наприклад, у нас наразі закрійка купола – це ручна робота. А сьогодні є лазерне обладнання, за допомогою якого чітко вирізається елемент купола – цей етап умовно можна поставити на конвеєр. Але сама збірка виробу тільки вручну робиться. Підсумовуючи – деякі процеси можна автоматизувати, поставити потужні машини, які пришвидшують продуктивність, але збірка залишається ручною і глобально автоматизувати цей процес нереально.
БУТИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНИМИ
– З ким, окрім росіян, Ваша компанія конкурує на зовнішньому ринку?
– Взагалі аналогічну продукцію виготовляють китайці, росіяни та індуси. Але китайці закривають власні потреби, на їх ринок пробитися неможливо. І самі китайці передусім купують продукцію власного виробництва, у них такий принцип. В Індії також є величезні підприємства з виробництва гальмівних парашутів, але вони від самого початку заявили, що парашут одноразовий. Він найдешевший і повністю руйнується (згорає) під час посадки літака. Можна сказати, що індуси ці парашути виготовляють як витратний матеріал, навіть на радянську техніку. Тому для нас дуже важливі поїздки в різні країни, бо ми спілкуємося з потенційними клієнтами й переконуємо, що нехай навіть заплатите удвічі більше, але у вас буде ресурс у 50-60 посадок, це ефективніше та економічно доцільно. Тому на зовнішньому ринку основна конкуренція в цьому сегменті в нас йде з росіянами, де ми виграємо як в якості, так і в ціні. Бо ті замовники, що купують продукцію і в нас, і в росіян, стверджують, що саме наша продукція кращої якості та вдвічі дешевша.
– Чи пов’язують росіяни проведення ремонтних робіт власних літаків з купівлею, наприклад, усіх необхідних комплектувальних виробів тільки в Росії? Може замовник у цьому випадку прийняти будь-яке інше рішення?
– Так, була така практика. Нещодавно на одній із виставок ми дізналися, що коли свого часу іноземці купували техніку в Росії, то в практично в усіх контрактах було прописано, що вони що найменш ніж п’ять років зобов’язані купувати всі необхідні комплектувальні вироби у Росії. Коли пройшли ці п’ять (або більше) років, то майже всі покупці зайняли дуже жорстку позицію у плані того, що вони самі будуть купляти комплектувальні частини. Сьогодні країни підтримують повністю конкурентний ринковий підхід до комплектації техніки, починають рахувати власні гроші. І виявилося, що багатьох не влаштовує та якість, ті терміни та ціни, які нав’язує виробник.
– Скільки країн Азії сьогодні є Вашими партнерами?
– Ми стабільно постачаємо продукцію в чотири країни. І є потенційні напрацювання з 15-20 країнами як в Азії, так і в Африці.
– Йдеться про продукцію, що прив’язана до радянської техніки?
– Так. І ще ми спілкувалися з нашими конкурентами в Індії. Сьогодні всі намагаються створювати своє, робити свої парашути, тому там є питання щодо передачі технологій. Ми, в принципі, теж у цьому зацікавлені, за умови, що для нас буде комерційна вигода.
– Зрозуміло. На сході у вас є конкуренти й клієнти – як чинні, так і потенційні. Та якщо ви вже три роки на цьому ринку, то про Вашу продукцію повинні знати й західні компанії, що теж працюють в цьому напрямку. Наприклад, та сама американська Airborne Systems. Чи є фундамент для взаємодії з лідерами цієї галузі?
– Є всі підстави вважати, що фундамент для взаємодії таки існує. Ми свого часу зв’язалися з представниками Airborne Systems, поспілкувалися з
ними в нас на презентації. Вони були здивовані й зацікавлені. Ми ж для них не є прямими конкурентами, оскільки конкурувати з такими монстрами дуже важко. Тому зараз намагаємося створити з ними взаємовигідні відносини – обговорюємо великий проект зі створення спільного підприємства з вузлової збірки їхньої системи в Україні.
– Є можливість створення корпорації?
– Так. Нам запропоновано взяти вузлову збірку. Вони по цій тематиці працювали спочатку з Польщею та Чехією, але були якісь прецеденти. Американці побачили зацікавленість наших військових у вантажній системі, а ми заявили себе як виробника, який може реалізувати цей проект. Відповідно в нас зараз прямий діалог з ними, зустрічаємося на виставках, обговорюємо деталі. Поставили задачу в цьому році провести експертну оцінку виробничого та технологічного потенціалів нашого підприємства. До кінця року плануємо виконати якісь невеликі замовлення на виробництво комплектувальних виробів, щоб американці побачили, що ми будемо надійними партнерами й можемо все робити вчасно та якісно.
– На ринку вантажних парашутів конкуренція велика?
– Велика. Є багато виробників, що займаються вантажними системами. Але ми поки що йдемо до того, що військові працюють на наших системах, бо вони прості в експлуатації. Ось є платформна і безплатформна системи. Вся платформна система створена під нашу техніку. І простіше отримати український аналог радянської системи з нашим підходом до виробництва. Бо в нас є як дослідне виробництво, так і серійне. І на дослідному ми зараз проводимо зворотний інжиніринг величезної системи МКС – розклали його у великій залі й працюємо. Готові повторити його з тією ж якістю, що і в наших гальмівних парашутах і згодом поставляти у війська.
– З огляду на деяку лібералізацію процесів торгівлі на зовнішньому ринку Ви плануєте працювати самостійно чи все ж таки користуватися послугами спецекспортерів?
– Ми маємо досить великий «пул» потенційних клієнтів, з якими можемо спілкуватися напряму. Та дуже часто трапляється так, що клієнт сам виходить на нас і тоді ми за встановленим порядком просимо їх писати звернення на того чи іншого спецекспортера для визначення маркетингу. Але всі перемовини проводимо ми.
– Якою Ви бачите подальшу перспективу розвитку вашого підприємства? Збільшення обсягів продукції, вихід на нові ринки, створення нових продуктів – на чому будете акцентувати увагу?
– Зараз на підприємстві створюється низка товарів, що забезпечує нашу фінансову стабільність. І сьогодні ми маємо можливість працювати над розширенням товарного асортименту, намагаємося опрацьовувати всі напрямки, де є текстильна складова. Для нас наразі парашутобудування – це основа нашого бізнесу. І, попри те, що нині наш товар більше експортоорієнтований – ми вважаємо, що треба зважати на потреби наших військових у цій продукції. Бо це наша спільна соціальна відповідальність.
Розпитував Сергій ЗГУРЕЦЬ, Defense Express
Далі буде...
Повну версію матеріалу оприлюднено в журналі Defense Express №4 за 2019 рік.
PS: Додаткову інформацію про умови та порядок передплати журналу Defense Express можна знайти тут.
Публікації та новини по темі:
ЦСО «А» СБУ ЗАКУПИВ НОВІ ВІТЧИЗНЯНІ ПАРАШУТНІ СИСТЕМИ
БРИГАДА АРМІЙСЬКОЇ АВІАЦІЇ ЗАКУПИЛА НОВІТНІ ПАРАШУТНІ СИСТЕМИ COMMODORE ТА IKARUS
В УКРАЇНІ СТВОРЕНО НОВІ ПАРАШУТНІ СИСТЕМИ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ «СОКІЛ»
ВІЙСЬКОВА АВІАЦІЯ УКРАЇНИ ВЗЯЛА УЧАСТЬ У МІЖНАРОДНОМУ АВІАПОКАЗІ У ПОЛЬЩІ
НОВІ ПАРАШУТНІ СИСТЕМИ ДЛЯ СИЛ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ
