У черговому номері журналу Defense Express №9 2019, що вийшов з друку і який найближчим часом отримають передплатники, - інтерв’ю з директор ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» Владиславом БЕЛЬБАСОМ. На сайті розміщуємо більшу частину цього матеріалу, де достатньо багато нових та цікавих фактів.
Причин для детальної розмови з керівником держкомпанії «Спецтехноекспорт», власне, було три. Перша – це сенсаційна новина про перемогу української пропозиції з літаком Ан-178 у тендері для Перу. Друга – досить помітна динаміка зростання оборотів компанії за відносно короткий проміжок часу – практично за рік. І третя – ціла «обойма» звинувачень з боку різних правоохоронних органів з низки контрактів, які виконував цей спецекспортер в різні періоди, зокрема і модернізацію Ан-32 для Індії. Цей контракт дістався Бельбасу в спадок від минулого керівництва «Спецтехноекспорту» (в.о. директора ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» В. Бельбас був призначений в червні 2018 року, а директором – у листопаді того ж року).
– Досить резонансною була інформація про те, що Україна виграла тендер на постачання військово-транспортного літака в Перу. Наскільки мені відомо, цього результату в Перу досягла саме компанія «Спецтехноекспорт»?
– Так, у процесі оголошеного МВС Перу тендеру на постачання військово-транспортних літаків для потреб поліції перемогла наша пропозиція з постачання Ан-178. Це результат досить тривалої роботи фахівців нашої компанії як на ринку цього регіону, так і безпосередньо із замовником. Але про остаточну перемогу ще рано говорити. Рішення тендерного комітету повинен підписати президент Перу. Ми вже помічаємо прояви кампанії з дискредитації наших пропозицій і можливостей України як авіаційної держави. Тому сподіваюся на те, що у відстоюванні інтересів вітчизняних виробників авіаційної техніки та країни в цілому нам підставлять плече всі органи влади разом з політиками високого рівня, дипломатами й нашими спецслужбами. Експорт військової техніки і зброї завжди був завданням більшим, ніж просто бізнес.
– А як сьогодні виглядає загальна картина вітчизняного збройового бізнесу через призму діяльності вашої компанії?
– Загальний дохід України від експорту зброї, техніки та послуг військового призначення в довоєнний період за кращими показниками становив близько $1 млрд у рік. У 2017-2018 роках експорт по лінії спецекспортерів, якщо я не помиляюся, скоротився до $ 600 млн. Це пов’язано з цілою низкою факторів. При цьому показники загального доходу компанії «Спецтехноекспорт», навпаки, зросли. Якщо у 2017 році обсяг надходжень від виконаних контрактів становив $120 млн, то за підсумками 2018 року дохід збільшився на 26% і досяг $152,6 млн. Водночас обсяг підписаних контрактів виріс у 2,5 рази, досягнувши у 2018 році суми $282,5 млн.
– Цього року повторите успіх?
– Що стосується підписання нових контрактів, то ми вже перевищили минулорічні показники. Станом на сьогодні (сім місяців 2019 року – ред.) ми вже підписали нових контрактів загальною вартістю $337 млн. Це новий рекордний показник компанії за останні 10 років. Тепер головне, щоб всередині країни менше палиці в колеса ставили у процесі їх реалізації.
– Які напрямки забезпечують такі доходи й нові контракти? Хто є головним партнером вашої компанії на зовнішніх ринках?
– Якщо говорити про країни, то наш ключовий і давній партнер – це, звичайно ж, Індія. Не менш активно ми працюємо з Туреччиною, де також багато проектів, зокрема зі створення нових спільних зразків озброєнь.
З усім тим, ми не гребуємо працювати й з невеликими за обсягами контрактами з ремонту техніки та зброї на інших ринках: Індонезія, ОАЕ, Саудівська Аравія та інші.
– На ринку Туреччини працюють дві українські компанії. «Укрспецекспорт», який, до речі, нещодавно заявив про створення спільного підприємства з турецьким партнером. І «Спецтехноекспорт». Дві компанії не заважають одна одній?
– Ні, не заважають. У нас є зрозуміла процедура узгодження з «Укрспецекспортом» як за тематикою проектів і переговорів, так і по ціновій політиці. Загалом, я вважаю, що конкуренція – це двигун прогресу. Питання в тому, щоб це була чесна конкуренція. При керівництві концерном «Укроборонпром» Павлом Букіним було багато зроблено для того, щоб позбутися саме нездорової конкуренції. «Нормативка», яка зараз прописана в «Укроборонпромі», дозволяє домогтися реалізації контрактів різними каналами. Перший етап узгодження – це отримання маркетингу під координацією «Укроборонпрому», другий – узгодження комерційних пропозицій, третій – це узгодження контрактних цін. Для держави це означає, що спецекспортери різними каналами намагаються продати продукцію українських виробників, і нічого поганого в цьому немає.
Винятком є лише деякі ринки, які чітко закріплені за конкретним спецекспортером. Наприклад, тільки «Укрспецекспорт» має повноваження працювати на ринку Пакистану, а «Спецтехноекспорт» – з Індією. Цьому є зрозумілі і логічні пояснення.
Нова зброя, нові можливості
– Часто від експортерів доводиться чути, що звужується перелік продуктів, які ми можемо пропонувати закордонним замовникам. Як з цим у «Спецтехноекспорту»?
– Така проблема є. В Україні терміново потрібно створювати умови для інвестування в розробки і виробництво нових зразків озброєнь всередині країни.
Ми ж, як компанія, яка не є виробником, докладаємо максимальних зусиль для налагодження кооперації українських підприємств з іноземними партнерами з метою спільного створення нових продуктів для замовників з третіх країн. З останнього, наприклад, – протитанковий бойовий модуль Serdar, створений в кооперації турецької Aselsan, «Спецтехноекспорту» і ККБ «Луч».
Протитанковий бойвий модуль Serdar
Також ми активно просуваємо нову продукцію українських приватних підприємств, що дозволяє їм фінансуватися коштом закордонних замовників. Наприклад, був реалізований стартовий контракт на постачання безпілотних комплексів компанії «Укрспецсистемс» для однієї з країн Близького Сходу. Завдяки першій поставці з’явилися можливості удосконалити продукт і розпочати постачання інших версій безпілотників.
– А як щодо гучного повідомлення про електромагнітну зброю? Цей проект рухається?
– Так, це дійсно наш спільний проект. «Спецтехноекспорт» знайшов іноземних партнерів, які були готові вкласти кошти в українську розробку, і уклав відповідну домовленість з оборонною компанією з однією з країн Південно-Східної Азії. Отримані кошти були спрямовані на створення науково-технічної документації та виробництво дослідних зразків. Таке електромагнітне озброєння створює потужне електромагнітне випромінювання, що призводить до виходу з ладу радіоелектронної апаратури. У 2019 році ми виконали всі зобов’язання перед закордонними замовниками і продовжуємо розвивати співпрацю в цьому напрямку. Активна комунікація цього проекту привернула увагу нових зацікавлених сторін, зараз з цього питання ми ведемо діалог з США і ще трьома країнами Сходу.
– Компанія «Спецтехноекспорт» стала першою займатися просуванням на експорт найновішої продукції ДержККБ «Луч». Я маю на увазі береговий протикорабельний комплекс з крилатою ракетою «Нептун» і високоточну систему залпового вогню «Вільха». Ці проекти – окрема преференція саме «Спецтехноекспорту»?
– Не зовсім. Головна наша «преференція» – це наша активність і готовність брати на себе відповідальність. Ми ініціювали питання презентації цих комплексів іноземним партнерам. З труднощами, але все ж вирішили з Міноборони питання їх позиціювання на міжнародному ринку. Вперше ми показали макети комплексів «Нептун» і «Вільха» на виставці в ОАЕ в лютому цього року. Ефект від дебюту є: низка країн вже сьогодні мають тверді наміри за цими проектами.
– Саме тому ви зважилися на те, щоб згодом показати низці військових аташе вже не макети, а практичні випробувальні запуски «Нептуна» і «Вільхи» на полігоні? Хоча зазвичай це не практикується...
– У цій ситуації ми йдемо в тандемі з генеральним конструктором, який підтримує або не підтримує пропозиції з нашого боку, знаючи складність того чи іншого етапу випробувань. Водночас керівництво ДержККБ «Луч» прекрасно розуміє, що зовнішні замовлення суттєво спростять і здешевлять серійне виготовлення цих комплексів. Адже, закупівлі таких озброєнь для нашої армії дуже обмежені через фінансові можливості ЗСУ.
– Мені довелося чути, що компанія «Тавазун» розглядає можливість використання ракет «Вільха» на їх вражаючій за габаритами РСЗВ.
– Технічно це можливо. Зараз ведемо переговори з «Тавазун», скажімо так, про організацію спільного виробництва.
– А що з ракетами «повітря-повітря»? Якщо я не помиляюся, декілька років тому «Спецтехноекспорт» підписав контракт на постачання Р-27 в Польщу. Він виконаний?
– У 2016 році ми підписали і виконали контракт між «Спецтехноекспортом» і польською WB Electronics на постачання ВПС Польщі 40 ракет повітряного бою Р-27Р1. Робота над ракетним напрямком для літаків фронтової авіації триває.
– І наскільки успішно?
– Ну, дивіться, нещодавно у ЗМІ з посиланням на Службу експортного контролю публікувалася інформація про те, що Україна за останні 5 років експортувала 78 ракет Р-27. Так ось, більш ніж половину з них експортував «Спецтехноекспорт».
– Чи є ще замовники на цю ракету? Зокрема, та ж Індія, ваш давній партнер?
– Не вдаючись в подробиці, відповім так: наша продукція їх дуже цікавить. Один з важливих контрактів, який був підписаний з Індією до мого призначення на посаду директора «Спецтехноекспорту» – це контракт на модернізацію і ремоторизацію парку індійських літаків Ан-32. Пік цього контракту вже позаду, з нашого боку зараз виконується постачання лише запасних частин. Але за останній час ми значно розширили спектр робіт з цією країною за новими напрямами – зараз відпрацьовуємо більш як 90 проектів. Причому більша їх частина виконуються з урахуванням урядової програми «Make in India».
– Ключові напрямки могли б назвати?
– Наприклад, комплекси радіоелектронної боротьби для захисту авіаційної техніки, гідроакустичні буї. Їх дуже зацікавили наші нові РЛС метрового діапазону. Хоча, коли ми включали цю тему в переговорний лист для комісії з військово-технічного співробітництва, то всі навколо нас говорили, мовляв, це трата часу, у них все це є. Виявилося, у тому вигляді як у нас – ні. Коли індійські військові дізналися про можливості України в цьому напрямку, вони дуже пожвавились.
У цьому і є одна з головних компетенцій спецекспортерів – переконати всі зацікавлені сторони в доцільності того чи іншого проекту. Адже спецекспортер сильний і цікавий тоді, коли він приносить у проект додану вартість. Це може бути й грошовий ресурс, і мізки, контакти, уміння переконувати, організовувати кооперацію. Зараз такий час технологій, що будь-яка інформація поширюється миттєво, а всі потрібні контакти під рукою. У моєму телефоні, напевно, таких контактів по всьому світу тисяч сім. Плюс робота і контакти наших фахівців у відділах компанії. Тому будь-який результат у нашій сфері залежить від швидкості й від хватки. Якщо взяв проект, ним треба займатися на повну силу, поки ти його не дотиснеш. Тільки в цьому разі виходить позитивний ефект.
– Але на ринку Індії домінують росіяни. Як з цим?
– Так, є така реальність. Наведу приклад. У нас був великий проект з ремонту літаків Іл-76, постачання запасних частин, ремонту агрегатів і так далі. Це хороший обсяг роботи. Але росіяни нас заблокували з 2016 року під приводом того, що у нас немає правових підстав і повноважень для ремонту Іл-76. Хоча правова база для ремонту радянських літаків у наших заводів є. Зараз ми намагаємося відновити наші позиції.
– Тобто, реальна протидія є?
– На ринку Індії вона шалена. Але я вам скажу так, зовнішня боротьба за ринки – це обов’язкова частина нашої роботи, яка була і буде завжди. Погано те, що більша частина сил і часу в нас йде на вирішення внутрішніх міжвідомчих конфліктів, а не зовнішніх. Хоча повинно бути навпаки.
Лабіринти імпорту
– А що стосується імпорту? Яка його доля в роботі компанії?
– У відсотковому співвідношенні обсяг імпорту зменшився у порівнянні з 2017 роком. Зараз імпорт становить орієнтовно 15% від загального обороту. При цьому рівень прибутку за контрактами з Міноборони та іншими силовиками для нас обмежений трьома відсотками.
– У 2016 році «Спецтехноекспорт» разом з американською компанією AirTronic USA почали проект з постачання гранатометів PSRL на потреби українських силових підрозділів. Чи є продовження цієї роботи у 2019?
– Цей контракт виконувався на основі експортної ліцензії DDTC DSP-5 Державного департаменту США та відповідного погодження українських державних органів. Ми завершили виконання цього контракту для Нацгвардії України в минулому році. Цього року разом з партнерами з AirTronic ми беремо участь в американському відборі нових систем активного захисту для їхніх танків.
– Тоді продовжу американську тему. Спочатку були оптимістичні повідомлення, що «Спецтехноекспорт» виконує контракт з постачання парашутних систем американської компанії Airborne Systems North America для наших десантно-штурмових військ. Потім заявляється про зрив термінів постачань і про штрафні санкції. Внесіть ясність.
– Головний виклик імпортних контрактів – складність і, часом, непрогнозованість в отриманні ліцензії від наших закордонних партнерів на придбання товарів, які замовлені Міноборони. У ситуації з парашутами – як у краплі води – відзеркалились усі вузькі місця виконання імпортних контрактів для Міноборони. Не вдаючись у деталі постачань, скажу так: попри всі складнощі, дві третини продукції ми привезли в Україну раніше, ніж цього вимагав замовник, а одну третину – із запізненням на три дні. І тут військова прокуратура розкрила «злочин», зрив контракту і так далі... Як на мене, цього достатньо для розуміння ситуації.
– Ну, до кінця року функцію імпорту Міноборони збирається взяти на себе. Так що у них, як я розумію, буде можливість вже самостійно розрулювати питання збройових закупівель.
Справі судові
- Не можу не запитати про те, як зараз виглядає ситуація зі звинуваченнями з боку правоохоронних органів щодо реалізації контракту з модернізації Ан-32 для Індії? Ви навіть у слідчому ізоляторі побували по цій справі.
– Заяви Генпрокуратури про збитки для держави, як показав судовий процес, виявилися безпідставними. Матеріали прокурорів ми повністю спростували експертизами і свідченнями. Також немає жодного свідчення, що я мав хоч якесь відношення до цього контракту.
Щоб ви розуміли, висунуте звинувачення за статтею 191 – це дуже серйозно, це розтрата в особливо великих розмірах. А по факту експертиза звинувачення показала, що в матеріалах справи взагалі немає слова «розтрата». Немає збитків. По факту прокурори заарештували «групу організованих злочинців», за те, що вони забрали замовлення у приватного підприємства і передали його на державне підприємство. Попри це, на жаль, справу досі не закрито, матеріали будуть передані в Антикорупційний суд. Обізнана в суті справи громадськість розуміє, що вона має явно політичний характер.
– Але є звинувачення і на іншу тему. Йдеться про постачання для ДПС підвісної системи раннього виявлення від американської компанії AEROS пана Пастернака через «Спецтехноекспорт». У фірми Worldwide Aeros Corp було куплено 8 таких систем на суму понад $6,7 млн. Прокурори вважають, що посадові особи заволоділи зазначеними коштами шляхом зловживання довірою, чим завдали державі збитків.
– Це абсолютна неправда. Смішно й гірко одночасно. Ми робили окрему публічну заяву з цього приводу.
– Як впливають публікації в Україні з негативним згадуванням вашої компанії на її позиції на зовнішньому ринку?
– Погано. Все швидко моніториться й уважно відстежується в країнах, з якими ми працюємо. Адже йдеться не тільки про Індію. У нас були скасовані зустрічі в Латинській Америці через публікацію про затримання директора, були скасовані візити офіційних представників країн Близького Сходу на переговори в Україні та низка інших епізодів. Був навіть випадок арешту наших платежів в Європі через публікації в ЗМІ. ВТС все-таки обережна і чутлива сфера, де стукіт розноситься швидше звуку. Загалом, зіпсували нам репутацію не на один десяток мільйонів доларів.
– Тоді давайте все-таки про майбутнє. Все більше вітчизняних компаній – і державних, і приватних – отримують право на самостійну зовнішньоекономічну діяльність. Робота для спецекспортерів залишиться?
– Можливість продавати зброю та техніку і реально її продавати – це дві великі різниці. В Україні є підприємства, які вже давно мають всі необхідні дозволи на зовнішньоекономічну діяльність, але працюють тільки через спецекспортерів. Оскільки більшість ринків – тієї ж Азії, Африки, які найбільш адаптивні під нашу продукцію – дуже специфічні. Наскоком туди не зайдеш.
Але з часом, я думаю, зростатиме конкуренція на рівні ідей і якості послуг. На перше місце виходитимуть компетенції експортерів і принесена ними додана вартість. Наприклад, дуже часто ми продаємо продукцію українських виробників набагато дорожче, ніж вони самі планували.
Тому ринок сам все згодом відрегулює. А роль держави буде в тому, щоб забезпечити умови для чесної конкуренції всередині країни і убезпечити імідж країни від «чорних» або «сірих» незаконних угод.
Що стосується конкретно «Спецтехноекспорту», то на сьогодні всі наші ключові проблемні питання створені всередині України, з іноземними партнерами у нас проблем немає.
Спілкувався Сергій ЗГУРЕЦЬ,
Публікації та новини по темі:
СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ УКЛАВ НОВИХ КОНТРАКТІВ НА СУМУ $337 МЛН ЗА 7 МІСЯЦІВ 2019 РОКУ
АЙВАРАС АБРОМАВИЧУС: В ЕКСПОРТІ ЗБРОЇ МИ СТАВИМО АМБІТНУ МЕТУ - ЗРОСТИ ВП’ЯТЕРО ДО 2025 РОКУ
