Ключові виклики і ризики у сфері безпеки і оборони у другій половині вересня 2019 року – аналіз Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР)
Росія намагається взяти Україну в облогу
Ризики для України на міжнародній арені
Міжнародний скандал, що пов'язаний з Україною, триває. 28 вересня стало відомо, що держсекретаря США Майка Помпео зобов’язали надати Конгресу документи про контакти з Україною. Загалом, розслідування у США стосовно президента Трампа щодо ймовірного «тиску» на президента України Зеленського, поки що оцінюється експертною спільнотою як негативне для офіційного Києва. Водночас, не виключено, що тиск всередині США на президента Трампа — за намагання дискредитувати свого ймовірного опонента на виборах 2020 року – демократа Джо Байдена, — може неочікуваним шляхом допомогти Україні. А саме, активність конгресменів та подальший перебіг подій навколо майбутніх президентських виборів в США цілком здатне розблокувати заморожену Трампом військову допомогу Україні (як відомо, приблизно 30 млн доларів з 250 мільйонів військової допомоги Україні у поточному фінансовому році в США, який завершиться 1 жовтня, адміністрація президента Дональда Трампа розраховує знову заморозити, згідно з повідомленням 25 вересня інформаційного агентства Reuters з посиланням на власні джерела у Білому домі).
З іншого боку, варто погодитися з більшістю політологів та оглядачів, які вже визначили, що публікація телефонних перемовин Зеленського із Трампом вже суттєво зашкодила іміджу українського лідера. Попри те, що йому вдалося продемонструвати себе в Америці вмілим спікером та дипломатом. Зокрема, телефонна заява Зеленського щодо генерального прокурора («Наш новий прокурор — на сто відсотків моя людина». «Він розгляне ситуацію про компанію, яку ви згадуєте») надала негативного забарвлення постаті нового президента та виявила ознаки готовності до «ручного управління», що прямо суперечить раніше наданим обіцянкам. Разом з тим, цілком не виключено, що у ситуації, що склалася, збирачем негативу виявиться як раз Трамп, а не Зеленський. Для світової спільноти є очевидними як готовність нинішнього очільника США грати поза правилами й використовувати заборонені прийоми, так і залежність України від американської підтримки, включно з військово-технічною допомогою.
Що ж до безпосередньо зустрічі Зеленського і Трампа, то слід згадати дуже прозорий натяк американського президента на те, що він розраховує на самостійну роботу України у питанні протистояння ворожій Росії. А саме, промова Трампа, що Путін і Зеленський нарешті зустрінуться і «вирішать свою проблему» стала найбільш неприємним сюрпризом під час заокеанського вояжу українського президента. Додати можна й те, що Трамп майже докоряв Зеленському, що США «вже і так дуже і дуже допомогли» Україні, надали їй чимало ресурсів та протитанкові комплекси. Фахівці помітили невизначеність майбутнього, зокрема, можливості продовження допомоги з боку США.
Оглядачі примітили ще один вагомий нюанс: в телефонній розмові Трампа і Зеленського не було таких реверансів з боку президента США на адресу Путіна. Це означає лише одне: вони непримиримі суперники, безвідносно від ймовірних впливів під час виборної кампанії в США та реверансів на офіційній сцені.
Нарешті, чи краще для майбутнього України виглядав би реальний імпічмент Трампа? Безумовно! Змінити непередбачуваність конфліктного, вибухового Трампа, який зневажливо ставиться до будь-яких правил і канонів, на зрозумілого технократа було вдачею не тільки для Києва, а й для усього євроатлантичного світу. Але, чи дійде до цього в США, прогнозувати важко. Можна лише констатувати: на цьому етапі Україна тримає темп та здатна робити вагому мину навіть за умов поганої гри. Нагадаємо, у Палаті представників Конгресу США, яку контролюють демократи, прихильники імпічменту президента США Дональда Трампа зібрали 210 голосів з необхідних 218 для затвердження звинувачень за процедурою (повідомлення телеканалу CNN, 26 вересня). То ж, можливо, просто варто почекати.
Новітні тенденції і ризики
Зухвала атака дронів на великі нафтові об'єкти в Саудівській Аравії у вересні стала черговим приводом для перегляду концепцій переозброєння. Безвідносно від того, що стоїть за цим конкретним нападом, експерти вже почали дискусію про те, що асиметричні військові операції можуть стать частиною нової реальності сучасного світу. Додаткова небезпека полягає у тому, що така зброє є відносно дешевою (у порівнянні, скажімо, із бойовими літаками та ракетами), проте її «економічність» не заважає виходити на глобальний рівень та досягати стратегічних цілей.
Також особливу увагу слід звернути на те, що сучасні війни можуть суттєво змінитися за структурою, зокрема, внаслідок участі груп людей, які можуть не ототожнюватися (принаймні, офіційно) із конкретною державою. Так і в «саудівському кейсі» відповідальність за атаки дронів взяли на себе єменські хусити, які розраховують на всіляку підтримку Ірану. Якщо поглянути на цю справу глибше, легко можна знайти такі ж самі підходи, що використовує Росія у війні проти західного світу та проти України. Маються на увазі приватні військові компанії, які цілком можуть діяти в автономному режимі, а не в офіційному складі сил і засобів військ РФ. В умовах, коли навіть потужні у воєнному сенсі держави уникають прямих військових конфліктів, розвиток мілітарних (парамілітарних) груп може виявитися новою глобальною небезпекою для усього світу. Що ж до України, то, беручи до уваги переважно ворожий характер дій сусідньої Росії, слід попіклуватися про створення умов для ефективної протидії таким загрозам.
Трансформації в Україні. Реальний стан
Бюджет-2020: Раді пропонують передбачити видатки на оборону в обсязі 5,4% ВВП Ілюстративне фото (Віталій Носач/РБК-Україна)
Зокрема, на нацбезпеку та оборону Міноборони пропонується виділити понад 200 млрд гривень
У проекті державного бюджету України на 2020 рік Кабінет міністрів України пропонує Верховній раді передбачити видатки на національну безпеку та оборону в обсязі 245 791,8 млн грн. Про це вказано у проекті, опублікованому на сайті парламенту.
Вказана сума складає 5,4 % ВВП.
Зокрема передбачається передбачити:
207 805,7 млн грн - видатки за бюджетними програмами Міноборони, інших суб’єктів сектору безпеки і оборони (з них із загального фонду - 194 796,0 млн грн або на рівні 2019 року з урахуванням рішень Кабінету міністрів України щодо передачі бюджетних призначень);
10 000,0 млн грн - державні гарантії;
27 986,1 млн грн — додаткові видатки із загального фонду за бюджетною програмою Ради національної безпеки і оборони "Нерозподілені видатки на національну безпеку і оборону", які будуть розподілені окремо за рішенням РНБО.
Крім того, видатки по загальному фонду пропонується спрямувати, зокрема, на:
грошове забезпечення та заробітну плату (з нарахуваннями) - 127 044,3 млн грн;
медикаменти та перев’язувальні матеріали - 587,6 млн грн;
продукти харчування - 4 582,3 млн грн;
оплату комунальних послуг та енергоносіїв - 4 446,4 млн грн;
створення, закупівлю, модернізацію та ремонт озброєння та військової (спеціальної) техніки - 29 817,8 млн грн;
виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності та інші соціальні виплати - 4 336,0 млн грн;
будівництво (придбання) житла - 1 822,9 млн гривень.
Нагадаємо, раніше глава Мінфіну Оксана Маркарова анонсувала, що Кабмін планує закласти 245,8 мільярда гривень на різних розпорядників, які залучені до безпеки і оборони. Вона підкреслювала, що є окрема нова стаття — кошти, які повинні бути перерозподілені Радою національної безпеки і оборони України.
Також слід звернути увагу на те, що друга половина вересня «відкрила рахунок» кадровим ротаціям. А саме, секретар Ради національної безпеки Олександр Данилюк подав на розгляд президента заяву про відставку. При цьому офіційна причина звільнення з посади ні сам Данилюк, ні представники Офісу президента не називають. Однією з ключових причин відставки секретаря РНБО може бути той факт, що всередині владної команди існують декілька центрів впливу, які конкурують між собою. При цьому РНБО так і не вдалося перетворити на ключову платформу, де розробляються головні рішення з трансформації сектору безпеки і оборони країни. Цілком очевидно, що ця ротація є лише першою з серії, і справа тут не стільки у розчаруванні конкретних посадовців у «впливовості» посад, які вони посідають, скільки у тому, що головні державні рішення приймаються вузьким колом осіб, близьких до президента, безвідносно від посад та відомств. Це є доволі ризикованим та може призводити не тільки до помилок, а й до девальвації цінностей в роботі дезорієнтованої державної машини.
Валентин Бадрак,
директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР)
