Іран має потужний ракетний арсенал з балістичних ракет малої та середньої дії, дальності яких вистачає для ураження цілей не тільки в Іраку, але і у Ізраїлі, ОАЕ та навіть у Європі. Водночас керівництво Ірану вже заявило, що у випадку ескалації конфлікту готове до нових ракетних атак. Детальніше про ракетну зброю Ірану у матеріалі Defense Express.

 

Іран з кінця 80-х років почав активно розвивати ракетну зброю, намагаючись великою кількістю ракет наземного базування компенсувати відсутність потужних повітряних сил. За цей час на озброєння Ірану надійшло біля 10 ракетних систем малої та середньої дальності, які здатні знищувати цілі на відстані у сотні кілометрів. Не останню роль у цьому зіграла Північна Корея, яка надала ліцензії та технології власних ракет. 

 

Водночас найбільша проблема іранських ракетних систем - це їх точність. Через відсутність власних сучасних технологій та санкції Заходу, зазвичай відхилення від цілі у іранських ракет становить біля 500 м. Окрім того, відкритим питанням залишається їх надійність, частина з 15 ракет, які були випущені Іраном 08 січня, не досягли цілей. Необхідно зазначити, що Тегеран у останні роки неодноразово повідомляв про оснащення ракет сучасними системами наведення, які дозволяють влучати у ціль з відхиленням у 5-7 метрів. 

 

Враховуючи те, що Іран оголосив продовжити ракетні удари, у випадку ескалації конфлікту, Defense Express створив спеціальну інтерактивну мапу з описом основних ракетних систем Ірану та їх радіусом дії.

 

 

За район пуску взято Керманшах, за попередніми даними саме з нього був нанесний удар по базам США у Іраці

 

Сімейство "Загабників"

  

Fateh - з персидської "загарбник" стало назвою для цілого сімейства твердопаливних ракет, які розміщуються на колісному шасі. Саме Fateh-110 використав Іран для удару по США в ніч на 8 січня 2020 року.

  

Розробка цієї системи почалась ще у 90-х роках, а перші зразки були продемонстровані у на початку 2000-х. За цей час Fateh-110 отримав декілька модернізацій, які дозволили довести дальністю пуску до 300 км. Достовірна точність цієї ракети невідома, але, судячи з доступної інформації, становить +/- 50 метрів.

 

Пуск Fateh-110

 

Окрім того, на базі Fateh-110 створена Zolfaghar з дальністю у 700 км, яка, за повідомленнями іранської сторони, оснащена новою системою високоточного наведення.

 

Також повідомлялось, що для ракет типу Fateh-110 та Zolfaghar розроблена інфрачервона головка самонаведення, яка дозволяє знищувати контрастні у тепловому діапазоні цілі, наприклад, кораблі чи наземні сховища нафтопродуктів.

 

Ракетна система Zolfaghar 

 

Окрім того, на базі Fateh-110 створена протикорабельна ракета Khalij-e Fars. Враховуючи її дальність у 300 км, вона дозволяє тримати під контролем Персидську та Оманськи затоки, а також частину Аравійського моря.

 

Під ударами Fateh-110 знаходяться бази США у Іраку та Кувейті. Загальна кількість пускових установок для ракет сімейства Fateh-110 та Zolfagha оцінюється у 100 одиниць.

  

Нащадки радянського "Скаду"

 

Радянська ракета рідкопаливна Р-17 комплексу 9К72 "Ельбрус", більш відомого за класифікацією НАТО як SCUD, була розроблена ще в кінці 50-х років минулого сторіччя. За цей час вона стала основою для ракетних систем багатьох країн, зокрема, Північної Кореї, Іраку та Ірану. У випадку Ірану, наприкінці 80-х у Північної Кореї було придбано виробництво копії "Скаду" - Hwasong-6. За останні три десятиліття Тегеран, йдучи шляхом масштабування, створив цілу лінійку ракет з дальністю від 500 до 2000 км, які отримали назву Shahab.

 

9К72 "Ельбрус"

 

Найбільш масовішими з них вважається Shahab-2 з дальністю у 500 км. Також на базі Shahab-2 створено ракету Qiam-1 з дальністю у 800 км. Враховуючи великий проміжок часу у виробництві ракет сімейства Shahab, їх кількість оцінюється у декілька сотень одиниць.

 

Пуск Shahab-2

  

Розмістивши ракетні системи Zolfaghar, Shahab-2 та Qiam-1 вдовж іранського берега Персидської затоки Іран може загрожувати ударом по базам США у Бахрейні, Катарі, Об'єднаних Арабських Еміратах та інших країнах регіону.

 

Дальність дії Shahab-2 у випадку їх розміщення на півдні Ірану

 

Довгі руки Тегерану

 

Найбільш далекобійною ракетною системою Ірану є ще один далекий потомок "Скаду" - Shahab-3. Ця ракета, за заявами іранських військових має дальність польоту у 2000 км.

 

Пуск Shahab-3

 

Важливо відмітити, що саме на основі цієї ракети створена іранська космічна ракета Safir, яка здатна виводити невеликі супутники (масою до 65 кг) на низьку навколоземну орбіту. Тому дальність дії Shahab-3 у 2000 км, скоріш за все, має право на життя. Також було заявлено про створення на базі Shahab-3 ракети Ghadr. За словами іранської сторони вона може наносити удари по цілям, які захищені системами протиракетної оборони, а також має високу точність.

 

Ракета Safir космічної програми Ірану

 

Наприкинці 2000-х років Тегеран заявив і про існування у своєму арсеналі ракет Sejil. На відміну від Shahab вони твердопаливні, що різко відрізняє їх від "нащадків" "Скадів" та робить їх більш легкими в експлуатації. Заявлені характеристики дальності польоту біля 2000 км. Проте достовірно відомої інформації про серійне виготовлення ракет Sejil досі не надходило, як і про створення на її базі першої ракети з максимальною дальністю у 4000 км.  

Ракета Sejil на передьому плані

  

Останніми роками Іран також почав активно розробляти крилаті ракети. Найбільш сучасною з них вважається Soumar, яка має багато спільного з радянською Х-55. Її точна дальність дії невідома, але за оцінками становить до 2500 км. Окрім того, у 2019 році Іран продемонстрував ще одну крилату ракету Hoveyzeh з дальністю польоту, як мінімум, у 1350 км.

 

Крилата ракета Soumar 

 

Заявляється, що ці ракети можуть використовуватись як у наземному варіанті, так і з кораблів та літаків. Системи наведення, бойові частини, інші характеристики цих ракет, як і хоча б приблизна кількість вироблених одиниць, залишаються закритою інформацією.

 

У межах дії Shahab-3, Ghadr та Soumar знаходиться не тільки сусідні з Іраном країни, але і Ізраїль та значна частина баз США у Персидський затоці та Афганістані. А у випадку пусків з північних районів Ірану під ударом можуть опинитися військові бази на території членів-НАТО Румунії та Болгарії.

 

Дальність дії найбільш далекобійних ракетних систем Ірану, у випадку їх розміщення на півночі країни

  

Таким чином, Іран має великий запас ракет малої та середньої дії, які відрізняюся значною мобільністю. У випадку їх масового використання відбиття ракетного нападу може стати складною задачею для будь-якої системи протиракетної оборони.

  

Також Тегеран неодноразово демонстрував спеціальні високозахищені укриття для пускових установок та склади зберігання ракет. Разом із системою ППО Ірану та мобільністю пускових установок, задача їх 100% превентивного знищення є досить складною навіть для можливостей США. Водночас питання точності іранських ракет та їх здатності влучати у ціль досі є відкритим.

 

 

Олег Катков

експерт-оглядач Defense Express