Прогнозовані терміни перебування авіаційної техніки у бойовому складі - літаків типу Су-27, МиГ-29, Су-25 - головно вичерпуються у період 2025-2030 рр. Щонайменше, такими часовими оцінками нині оперує командування ПС ЗС України.

Нині підтримання рівня бойового потенціалу старіючого парку бойової авіаційної техніки, як і раніше, досягається шляхом модернізації в процесі виконання її ремонту та продовження строку служби. Проте з урахуванням все частіше виникаючих проблем з забезпеченням ремонту літаків (через закінчення запасів агрегатів, блоків, застарілості елементної бази та ін.), завершення термінів служби парку бойових літаків в Україні може наступити раніше запланованих термінів.

Це означає, що формування підходів до заміни парку бойових літаків в Україні вже сьогодні є надзвичайно актуальним. Це - найскладніша проблема в галузі воєнно-технічної політики України на найближчі п'ять років. Ціна її вирішення - збереження або втрата бойової авіації.

Саме тому наша редакція пропонує вашій увазі матеріал, що ґрунтується на оцінках та пропозиціях, які були підготовлені фахівцями Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України (далі Інститут) за даною проблемою.

Проведений аналіз показав, що, окрім України, лише декілька країн Європи (Румунія, Болгарія) остаточно не завершили оновлення парку бойових літаків. При цьому деякі країни не мають або вже втратили відповідні парки бойових літаків у складі своїх збройних сил.

Суміжні з Україною або близькі за економічним розвитком країни сформували достатньо чітке бачення щодо оновлення чи заміни парку власних бойових літаків, ухвалили відповідні програми або уклали контракти щодо переозброєння у цій царині. Зокрема, це такі країни, як Польща, Чехія, Румунія, Угорщина, Білорусь, Туреччина та В'єтнам.

Укладені цими країнами контракти якраз і були основою для фахівців ЦНДІ ОВТ ЗС України для кількісно-якісного аналізу перспективного парку бойових літаків оточуючих країн, та підходів до власного переозброєння. Адже зрозуміло, що Україна у заміні свого парку повинна орієнтуватися на досвід європейських держав (в першу чергу, членів НАТО) та країн, близьких за економічним розвитком.

Порівняльний аналіз фінансового ресурсу для переозброєння однієї авіаційної ескадрильї (12 літаків) доводить, що на літак класу "учбово-бойовий літак з ТРД" потрібно у 2,7 рази менше коштів, а на літаки класу УБЛ з ТВД - у 8 разів менше у порівнянні з літаком класу "багатофункціональний винищувач". У цьому і полягає тлумачення поняття "низькобюджетні варіанти оснащення Збройних Сил новими літаками", ці варіанти розглядаються для початкового етапу заміни парку бойової авіації в Україні, у подальшому із зростанням економічних можливостей держави вони повинні змінюватися.

До позитиву слід віднести, що нині Міністерством оборони України сформульована та визначена проблема оновлення парку бойових літаків ПС ЗС України.

З огляду на значну вартість програм переозброєння, до ухвалення відтермінованого рішення щодо вибору основного бойового літака класу "багатофункціональний винищувач", перспективним для розвитку було визначено учбово-бойовий літак з турбо-реактивним двигуном. Визначені вимоги Збройних Сил до літаків даного класу та потреба.

Однак головна проблема, на яку треба звернути увагу, це загроза розриву у часі – йдеться про час між завершенням експлуатації бойової авіації старого авіапарку до часу набуття спроможностей підрозділів Повітряних Сил озброєними новими бойовими літаками виконувати завдання за призначенням. Це пояснюється тим, що заміна парку бойових літаків на інший клас, на першому етапі – на учбово-бойовий літак з ТРД (наприклад, при закупівлі М-345 Alenia Aermacchi або іншого, як більш швидкий варіант у порівнянні з власною розробкою), також не виконується за один рік. Необхідний час на укладання контракту, час на щодо його виконання, а саме - виробництво літаків, їх постачання, навчання льотного та інженерно-технічного складу, набуття спроможностей підрозділів для виконання завдань за призначенням.

Тому є потреба у розробці «страхуючих» варіантів.

У ВПС США цей клас літаків використовуються, як при підготовці льотного складу, так і при перепідготовці льотного складу з одного типу літака на інший. Наприклад, при переході льотчика від штурмовика А-10 до винищувача F-18 він проходить програму на турбогвинтовому літаку Т-6А, під час якої інструктором визначається придатність або непридатність льотчика щодо подальшого навчання вже на винищувачі F-18.

Подальший розвиток УТЛ ТВД пов'язаний з розробкою модифікацій, які несуть широку номенклатуру авіаційного озброєння та мають комплекс оборони. Ця тенденція набуває поширення. Доцільно навести перелік найбільш поширених літаків, які вже застосовуються у навчанні льотного складу, а їхні модифікації скеровані на ведення бойових дій. Це УТЛ ТВД літак Т-6 А(С) та його озброєна версія літака АТ-6 компанії Beechcraft (Textron Aviation), США; УТЛ ТВД літак КТ-1 та його озброєна версія літак КА-1 компанії KAI, Південна Корея; УТЛ ТВД літак ЕМВ-312 та його озброєна версія літак ЕМB-314 (А-29) Super Tucano компанії Embraer, Бразилія.

Показовим прикладом є замовлення 20 літаків ЕМВ-314 Super Tucano для армії Афганістану. Командування Афганської армією за порадою радників з США планує та вже застосовує ці літаки поряд з бойовими вертольотами для збільшення можливостей авіації щодо вогневого ураження наземних цілей.

Можливо припустити, що корейський КТ-1 задовольняє вимогам турецьких військових більше, ніж власна турецька розробка, яка має надмірну вагу та мабуть гірші льотно-технічні характеристики. Ми можемо брати приклад з такої принципової позиції турецьких військових.

Окрім Hurcus-A (TAI, Туреччина), новими зразками є HTT-40 (Hindustan Aeronautics Limited, Індія); DART-450 (Diamond Aircraft Industries, Австрія). Роботи над цими проектами ще тривають і тут, можливо, є перспектива щодо спільної з українськими підприємствами розробки УТЛ ТВД. Особливо це стосується літака DART-450 з українським двигуном АІ-450С.

Щоправда, в українському науковому середовищі панує неоднозначне ставлення до літаків цього класу. Мовляв, це повернення у минуле. Однак, більш детальна оцінка характеристик та бойових можливостей УБЛ з ТВД можуть змінити ставлення фахівців та військових до літаків цього класу. Ці літаки мають сучасну авіоніку, застосовують технологію "скляної кабіни", пілоти мають протиперевантажні костюми та кисневе обладнання, катапультні крісла. Але насамперед йдеться про сучасні комплекси авіаційного озброєння та оборони, придатні для застосування широкої номенклатури авіаційних засобів ураження, у тому числі - високоточних.

За нашою оцінкою, головне завдання нових літаків класу УТЛ (УБЛ) ТВД - це заповнити проміжок часу між завершенням експлуатації старого парку та початком експлуатації нового парку бойових літаків у Повітряних Силах ЗС України.

Вирішення проблеми заміни парку бойових літаків Україні передбачає розгляд декількох варіантів (не менше трьох) та обрання оптимального, відповідно до програмно-цільового методу, який застосовується при планування розвитку озброєння. У даному випадку розглянутий та пропонується варіант від найкращого до найгіршого сценарію та запропонований оптимальний за економічним критерієм клас літака – УБЛ з ТРД для заміни парку на першому етапі переозброєння.

Проблема заміни парку бойових літаків, може вирішуватися у рамках реалізації заходів окремої Державної цільової оборонної програми за окремою захищеною бюджетною статтею.